Українське слово живить душу

 

Ми народжуємося і одержуємо разом із життям рідну мову, як і Вітчизну, материнську ласку... До кожного з нас слово прийшло з маминим голосом ще над колискою. Упродовж віків, якщо не тисячоліть, слово - рідне, українське - живило душу, вчило бути чесним, сміливим, любити свій край, свою мову. У рідній мові навіки закарбоване минуле і сучасне України.
Першого січня мовний клуб "Говоримо правильно" знову гостинно відкрив двері для педагогів Степової філії Первозванівського ліцею.
"Лексичні помилки", - такою була тема зібрання.
Працювали з текстами, редагували їх. У народі говорять: "У чужому оці й скалку бачиш, а у своєму й колоди не помічаєш". Саме тому ми й тренувалися "бачити скалку в чужому оці" - у готових словосполученнях, реченнях, текстах, щоб потім уникати помилок у власному висловленні.
Зупинилися на пленазмах - зайвих словах у мовленні. Наприклад, у фрагменті речення Особисто я вважаю... зайвим є слово особисто. Згадали й про повтори однакових чи спільнокореневих слів. Наприклад, у реченні Прожити довге й щасливе життя слова прожити й життя є спільнокореневими. Потрібно так: Прожити довго й щасливо.
Консультпункт "Огляд лексичних помилок" був доречним. "ЛІнгвістична лабораторія" запропонувала тестування. Ми успішно його пройшли. Нова рубрика "Академія ввічливих наук" нагадала: "Людина у цьому світі повинна творити добро". Де б ми не були, добрим другом нехай буде слово, українське слово, яке живить душу:

Світ прекрасний

Навколо тебе -

Сонце ясне

І синє небо,

Птахи і звірі,

Гори і ріки -

Нехай він буде

Таким навіки!

Нехай людина

Добро приносить -

Бо світ навколо

Любові просить.