Бабин Яр. Забуттю не підлягає!
29 вересня – 80-ті роковини від
початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному
Яру (29-30 вересня 1941 року). … Бабин Яр – це некрополь для
більш ніж 100 тисяч цивільних громадян – як дорослих, так і дітей та людей
старшого віку, військовополонених.
Назва цієї місцини на тодішніх
околицях Києва стала узагальненою, увійшла без перекладу у всі мови світу як
символ кривавого злочину нацистського режиму, який перекреслив усі тогочасні
моральні ідеали європейської цивілізації і всі досягнення європейського
гуманізму.
Сьогодні виповнюється 80
років з моменту початку масових розстрілів єврейського населення у Бабиному
Яру. У перший та другий день Йом Кіпуру у 1941 році тут розстріляно 34 тисячі
мирних жителів міста Києва, винних лише у тому, що вони були євреями. За всі
роки війни тут убито понад 100 тисяч людей – євреїв, українців, ромів, людей
інших національностей, – а також військовополонених, пацієнтів психіатричної
лікарні та інших жертв нацистської машини знищення. Це місце поєднує нас у
нашій скорботі, а ще – в усвідомленні необхідності пошуку та підтримки
взаєморозуміння між нашими народами.
Масові розстріли у Бабиному Яру
та Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від
окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як
годинник.
Під час німецької окупації Києва
у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами
за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських
військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників,
членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м),
заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години
та тих, хто чимось не догодив владі “вищої раси”, яка будувала свій “арійський
мир”.
Те, що відбулося, увійшло в
історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення в ході Другої
світової війни. Масові розстріли євреїв відбувалися і в інших містах України,
але саме Бабин Яр назавжди став символом Катастрофи на пост-радянському
просторі.
Трагедія Бабиного Яру –
це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них.
Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони
розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.
Пам’ять про трагедію намагалася
знищити і радянська влада. Радянське керівництво десятиліттями не наважувалося
назвати знищення євреїв тим, чим воно було насправді – знищенням євреїв. Жертв
злочинів нацистів називали «радянськими громадянами», «мирним населенням»,
уникаючи розмов про те, що переважна більшість розстріляних в Бабиному Яру були
євреями. Про те, що їх єдина провина перед нацистами полягала в належності до
єврейського народу.Фото
Спроби стерти пам’ять про Бабин
Яр призвели до ще однієї катастрофи: Куренівська трагедія 1961 року стала
жахливим нагадуванням про те, що трапилося в Бабиному Яру за 20 років до цього.
Нагадуванням про те, що як би не замовчувалася історія трагедії, вона
обов’язково нагадає про себе.
І сьогодні, коли ми збираємося у
Бабиному Яру, проводимо зустрічі та пам’ятні заходи на честь 80-річчя трагедії
Бабиного Яру, ми відновлюємо історичну справедливість. Віддаємо данину пам’яті
і поваги тим, хто був вбитий у Бабиному Яру, а разом із ними – всім 6 мільйонам
євреїв, що загинули у Катастрофі. Віддаємо данину пам’яті й тим, хто не
змовчав, не дав приховати цей страшний злочин, стерти його зі сторінок історії.
Коментарі
Дописати коментар