"Тієї ночі терпко цвів полин, І припадала до дороги м'ята..."

 

Тридцять сім років для історії - миттєвість, а для нас, обпалених чорнобильською бідою, - вічність. Шлях, який пройшли українці після катастрофи на Чорнобильскій АЕС, був гірким і болючим. На такі ж страждання, на жаль, приречені і майбутні покоління наших співвітчизників. Біблійна Зірка Полин, що впала на нашу землю, 26 квітня 1986 року надовго отруїла не лише наш хліб, воду, повітря, а й нашу кров:

Тієї ночі терпко цвів полин,

І припадала до дороги м'ята

Так пахло чимось добрим і земним,

Йшла на розп'яття Україна - мати...

Трагедії, в епіцентрі якої опинилася Україна, дев'ятикласники Степової філії Первозванівського ліцею присвятили годину спілкування. Обговорили повість - реквієм В.Ганоцького "Чорнобиль - наш біль". Учнів зацікавили сторінки книги, в яких оприлюднено факти з літопису аварії на Чорнобильській АЕС. Здобувачі освіти дізналися про наших земляків, які брали участь у приборканні атомного монстра. Лихо, що сталося на ЧАЕС, не залишило байдужим жодного, ще тісніше згуртувало перед лицем небезпеки.

Автор допису Іщенко В.В.