Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"
Верховна Рада України 15.03.2022 р. ухвалила Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ, який визначає особливості трудових відносин працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану.
Закон не передбачає змін до КЗпП, окрім доповнення глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП, яку викладено в такій редакції:
«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
3. Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану».
Тобто одна з головних норм Закону: на період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим Законом. Це означає, що якщо Закон містить якусь норму, що суперечить КЗпП, норми КЗпП не застосовуються.
Разом із тим на період воєнного часу не діють норми щодо:
роботи у вихідні та святкові дні (ст. 71 КЗпП);
компенсації за роботу у вихідні та святкові дні в разі залучення працівників у такі дні до роботи (ст. 72 КЗпП);
обмеження для кожного працівника надурочних робіт у чотири години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (частина перша ст. 65 КЗпП).
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).
Час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Порядок надання відпусток
Як і відповідно до ст. 75 КЗпП на період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Однак на цей період роботодавець наділяється правом відмовляти працівнику в наданні будь-яких видів відпусток, але це стосується тільки випадків, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Утім, якщо до роботодавця об’єкта критичної інфраструктури звернеться працівник, залучений до виконання робіт на такому об’єкті, із проханням надати відпустку у зв’язку вагітністю та пологами та/або відпустку для догляду за дитиною, роботодавець не може відмовити в її наданні. На нашу думку, це стосується відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею як трирічного, так і шестирічного віку.
Також протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без урахування норм частини першої ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.
Нагадаємо, що на підставі цієї норми за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік, але доки триватиме воєнний стан (наразі до 25 квітня), така відпустка може надаватися хоч на весь цей період. Однак нагадаємо, роботодавець має право відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо підприємство, де він працює, належить до критичної інфраструктури.
Закон України 2136
Закон не передбачає змін до КЗпП, окрім доповнення глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП, яку викладено в такій редакції:
«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
3. Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану».
Тобто одна з головних норм Закону: на період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим Законом. Це означає, що якщо Закон містить якусь норму, що суперечить КЗпП, норми КЗпП не застосовуються.
Разом із тим на період воєнного часу не діють норми щодо:
роботи у вихідні та святкові дні (ст. 71 КЗпП);
компенсації за роботу у вихідні та святкові дні в разі залучення працівників у такі дні до роботи (ст. 72 КЗпП);
обмеження для кожного працівника надурочних робіт у чотири години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (частина перша ст. 65 КЗпП).
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).
Час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Порядок надання відпусток
Як і відповідно до ст. 75 КЗпП на період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Однак на цей період роботодавець наділяється правом відмовляти працівнику в наданні будь-яких видів відпусток, але це стосується тільки випадків, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Утім, якщо до роботодавця об’єкта критичної інфраструктури звернеться працівник, залучений до виконання робіт на такому об’єкті, із проханням надати відпустку у зв’язку вагітністю та пологами та/або відпустку для догляду за дитиною, роботодавець не може відмовити в її наданні. На нашу думку, це стосується відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею як трирічного, так і шестирічного віку.
Також протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без урахування норм частини першої ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.
Нагадаємо, що на підставі цієї норми за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік, але доки триватиме воєнний стан (наразі до 25 квітня), така відпустка може надаватися хоч на весь цей період. Однак нагадаємо, роботодавець має право відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо підприємство, де він працює, належить до критичної інфраструктури.
Закон України 2136
Коментарі
Дописати коментар