"У мене є дім, мені є куди повертатись"

 

"У мене є дім, мені є куди повертатись"

Ці слова я почула від дітей після того, як ми написали диктант національної єдності у День української писемності та мови. А я згадала про своє. Немає вже ні мами, ні тата, а Він, Його Величність Будинок, стоїть, красується. Зустрічаюсь із Ним раз у рік, на поминальні дні. Так хочеться постукати у двері, та не відкриють їх батьки. Там живуть інші люди. Як добре, що дім не пустує, що квіти і дерева прикрашають обійстя. Підійду до воріт, а з двору пахне дитинством, добром і любов'ю.

Скільки ж сьогодні українців залишилося без помешкання! Кляті вороги позбавили житла багатьох. Їм, рашистам, байдуже до нашого горя! Хтось будував хатину все життя. Комусь у спадок, як найдорожчий скарб, дісталася вона.

Вірю, що настане день, і кожен громадянин нашої держави відкриє двері свого власного будинку, своєї квартири. Буде саме так!

Чомусь не розходяться діти. Можливо, їм хочеться додати до тексту щось своє?! Але ж у нас ще конкурс. Мову нагороджували компліментами. Уявили її дівчиною, україночкою! Компліменти складали до скриньки (їх найбільше зібрали четверокласниці Корнеєва Д. і Суржик Н.).

Із учнями 9 класу домовилися удосконалювати вміння з епістолярного стилю: напишемо листа до Мови. "Це буде лист - зізнання у любові до Неї", - зауважив Харкевич Нікіта.

Вже доброю традицією стало розпочинати Конкурс знавців української мови імені Петра Яцика у День української писемності та мови. Переможець минулого року обласного етапу ХХII Міжнародного цього ж таки конкурсу Яременко Іван побажав успіху всім тим, хто любить рідну мову, хто дбає про її багатство і красу. А ми привітали п'ятикласника з перемогою!